|
На лиці природи не буває написана ницість…У присутності природи людиною оволодіває одвічна насолода, хоч би які прикрощі випадали їй у повсякденному житті. Р.Емерсон, американський філософ, поет, публіцист Наш сучасник вже давно не відносить себе до частини природи. Він не звертає уваги на наслідки своїх дій, нехтує ними й поводить себе так, ніби існує окремо від природи. Але ж навпаки, доцільно запам’ятати девіз всесвітньо відомої екологічної організації «Грінпіс»: «Ми не отримали Землю в спадок від батьків, ми взяли її в борг у наших дітей!» Техногенне забруднення навколишнього середовища досягло вже тієї межі, за якої поставлене під загрозу навіть існування самого людства. Незважаючи на певні досягнення в природоохоронній діяльності в окремих країнах, на зростання занепокоєності людей станом природи своїх регіонів та біосфери в цілому, сьогодення характеризується поглибленням глобальної екологічної кризи , надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти і свідомості більшості населення, нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів, збільшенням забруднень геосфер і накопиченням шкідливих відходів, тобто процесом активації глобальної екологічної кризи. До її розвитку й тісно пов’язаної з нею соціально-економічної кризи призвели, образно кажучи, два «вибухи»-демографічний і промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів. Найгострішими екологічними проблемами людства, які повинні турбувати кожного, зараз є:
Очевидно, що стиль сучасного людського буття хибний, і його неодмінно треба змінити, якщо ми хочемо зберегти біосферу й вижити. Саме наукою про виживання в умовах навколишнього середовища є екологія. Вперше термін «екологія» (від грецького ойкос - житло, місцеперебування та логос – наука) запропонував Е.Геккель, однак формування екології як науки почалося в ХХ ст. й триває досі. Зараз це комплексна наука, ставши водночас соціально-природничою. Сучасна екологія – це одна з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої й нживої природи, нова філософія людства, що перебуває в стадії формування. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв’язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем. Це наука про узгодження Стратегії Природи й Стратегії Людини, що має базуватися на ідеях самообмеження й самозбереження, розумної коеволюції техносфери й біосфери. Основними завданнями екології ХХІ ст. є: Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів; Прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі; Розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи; Розвиток екологічного моніторингу.
Вже зараз провідні вчені, мислителі, політичні діячі більшості країн світу докладають великих зусиль, аби знайти вихід із складної екологічної ситуації: моделюються численні сценарії різноманітних природних і антропогенних процесів; складаються прогнози й розробляються рекомендації щодо подальшого збалансованого еколого-економічного розвитку; виявляються нові закономірності у взаємовідносинах людини й природи; створюються міжнародні екологічні організації; укладаються нові міжнародні угоди в галузі охорони біосфери та її складових. Отже, всім нам, мешканцям невеликої, прекрасної, але вкрай переобтяженими «плодами» людської діяльності планети, біосфера якої вже опинилася на останній межі, необхідно почати діяти. Мусимо активно рятувати природне середовище, зберігати й «ремонтувати» свій дім, що колись був чудовий, а нині почав розвалюватися з нашої вини. Але це-надзвичайно складне, важке й важливе завдання. І ефект може бути досягнутий лише в тому разі, якщо підходити до його вирішення старанно, з душею й серцем, а головне-професійно, грамотно, з урахуванням правил і законів, згідно з якими живе й розвивається Природа! |