До середини двадцятого століття домінувала точка зору, що здоров’я - це відсутність хвороб, а збереження здоров’я є суто медичною проблемою. Однак з часом поняття здоров’я стали ототожнювати з поняттям загального благополуччя людини, а його рівень – з якістю особистого життя.

Здоров’я – багатовимірний феномен. Основою сучасного уявлення про здоров’я є визначення Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я – „Здоров’я це стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя”. Якщо прийняти до уваги, що психологічне дорівнює (емоційне + інтелектуальне + духовне), отримаємо наступне:

Здоров’я = Благополуччя

• Духовне - цінності, сенс і мета життя (спрямованість особистості);
• Емоційне почуття: як людина реагує на події;
• Інтелектуальне здатність вчитися і застосовувати знання;
• Фізичне вправи, харчування гігієна, відпочинок;
• Соціальне взаємодія з іншими.

Усі п’ять вимірів є рівно важливим и для загального благополуччя людини. Складність полягає у збалансованому розвитку усіх вимірів. Досягнення високого рівня благополуччя залежить від багатьох чинників. Деякі з них знаходяться поза контролем людини (наприклад, спадковість). Але тривалість життя і добре здоров’я залежить, насамперед, від особистого способу життя, тобто від поведінки. Якщо людина нічого не робить заради свого здоров’я, або постійно перенапружується (високий рівень стресу), притримується шкідливих звичок (переїдання, паління, тощо), рівень і резерви її здоров’я знижуються. З іншого боку, якщо людина підвищує свою обізнаність, постійно працює над формуванням здорових навичок (харчування, фізична активність, управління стресами, тощо), стан її здоров’я покращується. Отже, кожен може позитивно вплинути на власне здоров’я.

Необхідність навчання здоров’ю. Згідно з оцінками експертів, стан здоров’я підлітків і молоді в Україні становить загрозу національній безпеці. Сучасна молодь потерпає від таких пов’язаних з здоров’ям проблем, як тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних та інших психоактивних речовин, ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом, підліткової вагітності, самогубства;.

Молодь є недостатньо соціально адаптованою і підготовленою до дорослого життя. Це відбувається у часи, коли наше суспільство переживає докоріннну трансформацію усіх сфер життя, що підвищує вимоги до уміння молодої людини ефективно відповідати на виклики і вирішувати складні проблеми повсякденного життя.

Головне завдання навчання здоров’ю. При навчанні здоровому способу життя (ЗСЖ) головну увагу слід зосереджувати на практичному питанні: "Як бути здоровим і безпечно поводитись?" замість абстрактного: “Що таке здоров’я і безпека життєдіяльності?” Але й цього замало. Знати, як треба поводитися, не означає погоджуватися з цим, а тим більше реалізовувати це у своєму житті. Саме тому, до особливостей навчання ЗСЖ належить необхідність здійснювати комплексний, передусім, виховний вплив на молодь. Це означає, що слід цілеспрямовано формувати її ідентичність, цінності, переконання, а також створювати сприятливе оточення для неї.

При цьому, навчально-виховні заходи мають спрямовуватися на формування практичних умінь і навичок, сприятливих для здоров’я. До них належать і ряд соціально-психологічних компетентностей, які ще називають “життєвими навичками”.

Життєві навички сприяють підвищенню навчальних досягнень молоді, полегшують їх соціальну адаптацію, допомагають ефективно відповідати на виклики і вирішувати проблеми повсякденного життя, підтримувати високий рівень емоційного благополуччя, у майбутньому підвищують їх конкурентноздатність на ринку праці. Тобто, головним завданням навчання ЗСЖ є набуття молоді знань, практичних умінь і ставлень (цінностей, переконань), які сприяють свідомому вибору здорової і безпечної поведінки, а також наміру дотримуватись такої поведінки протягом свого життя.