Згідно із ст. 42 Конституції України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР-IIX  кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Ст. 42 Господарського кодексу України вiд 16.01.2003 р. № 436-IV передбачає, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних на соціальних результатів та одержання прибутку.

За ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої  законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.  цивільна дієздатність у повному обсязі наступає після досягнення особою вісімнадцятирічного віку.

Ст. 35 ЦК України передбачає наступні випадки надання фізичній особі повної цивільної дієздатності:

• Якщо фізична особа досягла шістнадцяти років та працює за трудовим договором;

• Якщо особа записана матір’ю або батьком;

• Якщо фізична особа досягла шістнадцяти років та бажає займатися підприємницькою діяльністю. Для здійснення такою особою підприємницької діяльності необхідна письмова згода батьків (опікунів) або органа опіки та піклування. У цьому випадку фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її реєстрації як підприємця.

Стаття 22 Закону України „Про охорону дитинства” від 16.04.2001 р., № 2402-ІІІ чітко встановлює, що діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємництва та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому відповідними законами.

Ст. 1 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.2003 р., № 2998-ХІІ передбачає, що молодь, молоді громадяни – це громадяни України віком від 14 до 35 років. Таким чином, особливість молодіжного підприємництва полягає насамперед у суб’єктивному складі підприємництва: це або фізична особа у віці від 16 до 35 років, або юридична особа, засновником якої є громадян вказаної вікової категорії. Саме таких фізичних та юридичних осіб стосується особлива державна політика, спрямована на підтримку молодіжного підприємництва.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.2003 р., № 2998-ХІІ визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді. Молодим підприємцям необхідно навчитись ефективно використовувати окремі положення цього закону.

Так, ст. 8 цього закону передбачає: „Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді. Держава сприяє створенню молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програм підготовки молоді до підприємницької діяльності, надання інформаційних та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи дострокове пільгове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо”.

Ст.13 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” регламентує: „Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України... Неправомірні рішення державних або громадських органів, дії або бездіяльність посадових осіб можуть бути у встановленому порядку оскаржені молодими громадянами або їх представниками в суді...”

Таким чином, молоді підприємці мають можливість відстоювати свої позиції, в тому числі у судовому порядку, спираючись на законодавчі гарантії.

Виходячи з того, що молоді люди з огляду на свої обмежені фінансові ресурси займаються переважно малим підприємництвом, держава, встановлюючи пені пільги для малого підприємництва, опосередковано сприяє молодіжному підприємництву. Так, ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р., № 2063-ІІІ
передбачає надання суб’єктам малого підприємництва певних пільг у порядку, встановленому законодавством України. Зокрема вони можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, яка передбачає заміну встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) єдиним податком, та спрощену форму бухгалтерського обліку і звітності. Спрощені системи бухгалтерського обліку та звітності можуть застосовуватися поряд з чинними загальними системами оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченими законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.

Як ми бачимо, законодавча підтримка розвитку молодіжного підприємництва існує, але більшість згаданих нормативних актів сьогодні не виконуються. Ось чому, головним завданням підприємницької молоді постає активізація та об’єднання своїх зусиль з метою вільної реалізації своїх прав та свобод, як підприємців, передбачених діючим законодавством України.